Дмитрий Панфилов: «У меня произошёл инсайт…»

Київський інститут бізнесу та технологійНовостиДмитрий Панфилов: «У меня произошёл инсайт…»

dmitriy2Многие выпускники Киевского института бизнеса и технологий – успешные и реализованные в жизни люди. Один из них – Панфилов Дмитрий Анатольевич, руководитель психологического центра «КМТ», выпускник факультета психологии 2006 года. В своём интервью он описал непростое становление и развитие своей профессиональной карьеры, что будет интересно почитать нашим будущим выпускникам.

Добрый день, Дмитрий Анатольевич. Если Вы не возражаете, я начну с вопросов о Вашей юности, ведь именно туда уходят корни становления личности. Расскажите, пожалуйста, о Ваших профессиональных  интересах в старшей школе, и когда именно Вы определились с выбором будущей профессии?

На самом деле всё было довольно непросто. После 9 класса я перешёл из английской школы в технический лицей, что бы в дальнейшем поступать в Политехнический. Только выяснилось, что я был не готов перейти из гуманитарной школы – математику такого уровня я не тяну, в КПИ не попаду, да уже и не хочу. В выпускном классе у меня проснулся интерес к генетике, я готовился поступать в Университет имени Шевченка на биологический. В результате занятий с репетитором, я приобрёл хорошие знания по биологии, но по конкурсу не прошёл. Также пытался поступить на социологию в авиационный (Национальный авиационный университет – ред.), но тоже не получилось. Зато понял, что мне нужно поступать на психологию, и попал туда через подготовительные курсы НАУ на следующий год. Стиль преподавания в «авиационном» очень академический, что было дискомфортно для моего практического ума и вообще никак не вязалось с моими представлениями, что такое психология. И после первого курса я ушёл из «авиационного», хотя я был «на петле». Потом уже поступил в КИБиТ.

 Почему Вы выбрали именно КИБиТ?

На тот момент я не собирался идти в психологию, ибо понял, что это всё не моё. Я как раз был в бизнес-проекте, и мне не хотелось высшего образования вообще. Но мама надавила, сказала: «Так нельзя!», и предложила мне ВУЗ, где училась её знакомая, и был очень умеренный контракт. Когда я пришёл, даже и не думал, что конкретно попаду на факультет “Психологии”. Но потом решил: «Я уже учился на психологии, мне всё равно…Ок, пусть будет психология…Снова» На тот момент я еще не собирался работать будущим психологом. Это был просто выбор в пользу получения высшего образования.

Это ж надо, как формальное преподавание способно отбить интерес к специальности. Так когда всё-таки Вы поняли, что учёба Вам нравится?

Я понял это очень быстро, прошло буквально пол года. Дело в том, что в КИБиТе был очень интересный подбор преподавателей. Одновременно были практики, которые действительно преподавали, используя примеры из реальной жизни. А когда я начал изучать предмет, связанный с тренингами,  понял – всё это моё. У меня произошёл инсайт (озарение – ред.): я осознал, что это 100% моё и, что я буду заниматься тренингами. Вот тут и начался мой осознанный выбор.

“Преподаватель с большой гордостью говорил о том, чем  занимается, это давало ощущение значимости твоей  профессии”

Какие учебные дисциплины способствовали вашему становлению как профессионала?

Естественно, «Общая психология». Также тренинг по коммуникативности – dmitriy3это было очень круто, В последствии «Патопсихология», что было интересно. Причём эти предметы были у нас довольно рано – первый и второй курс, но для меня на тот момент это было лучше. Потом в последствии были «Психологическое консультирование», «Основы психотерапии» и другие специализированные предметы.

А как Вы относитесь к общеобразовательным дисциплинам? Среди студентов встречается мнение, что они вообще не нужны и только отвлекают от профильных предметов. Учить надо, это стыд позор, когда человек, например, не знает какие государства в Европе или основы математики. Но когда человек «зубрит» всё – это не норма потому, что ты просто игнорируешь то, что нравится. Есть конечные величины по вниманию, концентрации и по усваиваемости информации, а если себя очень сильно распылять – это будет обо всём и не о чём.

Какие преподаватели оказали на Вас и Ваши успехи непосредственное влияние?

Был Петухов Владимир Эдуардович, преподаватель предмета «Общая психология». Он рассказывал очень много примеров из своей практики, даже моментами нас шокирующих. Скажем, он мог объяснять нам понятие бессознательной установки на примере женщины, которая подверглась насилию, но бессознательно всё для этого сделала (яркая одежда, ожидание транспорта на остановке глубокой ночью, общение с незнакомыми лицами мужского пола и т.д.)

Гридковец Людмила Ивановна, зав кафедрой психологии  внесла  большой вклад в моё становление. Она в целом очень влиятельная, для меня ни с кем не сопоставимая фигура в украинской психологии и  дала очень широкие представления о практическом значении в психотерапии.

Ещё на первом курсе у нас преподавал Молхазов Александр Ромуальдович. Его лекции были важны даже не в плане информации (он говорил о запредельном языке для первокурсника и не собирался опускать планку), там был другой эффект. Он сам экспериментальный психолог, имеет много изобретений, и был для нас как светоч, который позволял думать, что ты тоже можешь достичь чего-то в психологии. Преподаватель с большой гордостью говорил о том, чем  занимается, это давало ощущение значимости  твоей профессии.

 Изучали ли вы инновационные методики или подходы, которые смогли использовать в вашей рабочей деятельности?

Что касается обучения, Людмила Михайловна Гридковец дала очень широкий, особенно по тем временам, охват по методам психотерапии, и это было круто. С третьего курса я пошёл на долгосрочное обучение транзактному анализу (что тогда в Украине было большой редкостью), а впоследствии «гештальт» методикам.

“Когда я учился, это было классно и беспрецедентно”

Как вы создали свой частный проект?

 Корни уходят туда, когда я узнал что такое тренинги и очень сильно этим «заболел». Начал ходить на тренинги к психологом и  практикующим тренерам. А после второго курса Людмила Михайловна Гридковец пригласила нас на первый в Киеве тренинговый фестиваль «Альфа-фест», где я приобрёл хороший опыт. Набираясь знаний и умений, потихоньку начал соображать, как бы этим заниматься. Ещё во время учёбы я начал проводить на аматорском уровне тренинги для одногруппников и друзей. И скоро то, что задумывалось как тренировка и развлечение, начало приобретать серьёзные масштабы. Уже на старших курсах я понял, что делаю это профессионально, и что мой опыт и мои знания позволяют мне этим заниматься. Сначала это была неформальная организация на уровне КИБиТ – «Клуб молодого тренера». И после окончания ВУЗа я оформил это как свой бизнес, и развиваю его, по сей день. Вначале клиентов было не так много, и это было параллельно с другой работой в сфере HR, но впоследствии я плотно занялся и занимаюсь исключительно своим проектом.

dmitriyРасскажите, какие формы сотрудничества Вы практикуете с родным ВУЗом после его окончания.

Моя организация регулярно проводит тренинги в КИБиТ. Вот сейчас это была серия тренингов для приёмной комиссии. Также мы проводим тренинги для преподавателей на коммуникацию со студентами, тренинги по студенческой мотивации, тренинги «Команда образования» (для формирования команды, слаженно работающей над одним проектом). Большинство тренингов происходит в рамках образовательной программы “Психология бизнеса”.

 Высшие учебные заведения способствуют не только обучению, но и социализации студентов. Какой жизненный опыт Вы приобрели за годы обучения в Институте?

Во время моего обучения у ВУЗа была достаточно либеральная позиция. Меня не заставляли ежесекундно учиться, а просто делали интересно, что бы я учился сам. Плюс свободный доступ ко многим преподавателям –  это была своеобразная «аура» романтизма в обучении. А вообще у нас была очень сплочённая группа, мы много времени проводили вместе вне обучения, и в обучении было весело и приятно. Все это создавало хороший оптимистичный взгляд на будущее

Поддерживаете ли Вы связь со своими однокурсниками, часто собираетесь?

Нет, мы не собираемся, никто этим не занимается. У нас вроде бы была очень активная группа, может даже самая активная группа в КИБиТе за то время, что я видел, но мы не собираемся.

Оцените, насколько сильно изменился КИБиТ после Вашего выпуска?

Когда я учился, это было классно и беспрецедентно, были новые преподаватели-практики, было интересное движение, но было мало структурности. На данный момент Институт комплексно и стратегически подходит к обучению и развитию студентов. В этом смысле, он изменился, и превратился в более современный. Моё сердце, лежит там, где я учился, но если думать головой, КИБиТ очень изменился в лучшую сторону.

Что бы Вы пожелали нынешним и будущим студентам Киевского института бизнеса и технологий?

Во-первых, брать ответственность за успехи и неуспехи на себя. Что ты будешь учить, насколько ты будешь вовлечён, что ты будешь делать, насколько ты будешь задумываться, что будет после окончания ВУЗа – от этого зависит будущее. Будущее начинается с сегодняшнего дня – что ты делаешь сегодня, как-то аукнется тебе завтра.

И ещё я бы пожелал совмещать «приятное с полезным». Потому, что очень важно, во-первых, коммуницировать со сверстниками, плюс учёба в радость тогда, когда уравновешена отдыхом или чем-то интересным. Потому что, мне кажется, что не выживают те люди, которые в школе и университете «зубрят», но не умеют договариваться, не умеют создавать свою атмосферу или перестраиваться в другую.

 

Дмитро Анатолійович Панфілов: «У мене відбувся інсайт…»

Київський інститут бізнесу та технологійНовостиДмитрий Панфилов: «У меня произошёл инсайт…»

dmitriy2Багато випускників Київського інституту бізнесу та технологій – успішні та реалізовані в житті люди. Один з них – Панфілов Дмитро Анатолійович, керівник психологічного центру «КМТ», випускник факультету психології 2006 року. У своєму інтерв’ю він описав непросте становлення і розвиток своєї професійної кар’єри, що буде цікаво почитати нашим майбутнім випускникам.

Добрий день, Дмитро Анатолійович. Якщо Ви не заперечуєте, я почну з питань про Вашу юність, адже саме туди йдуть корені становлення особистості. Розкажіть, будь ласка, про Ваші професійні інтереси в старшій школі, і коли саме Ви визначилися з вибором майбутньої професії?

Насправді все було досить непросто. Після 9 класу я перейшов з англійської школи до технічного ліцею, що б в подальшому вступати до Політехнічного. Та з’ясувалося, що я був не готовий перейти з гуманітарної школи – математику такого рівня я не тягну, до КПІ не потраплю, та вже й не хочу . У випускному класі у мене прокинувся інтерес до генетики, я готувався вступати до Університету імені Шевченка на біологічний. В результаті занять з репетитором, я придбав гарні знання з біології, але за конкурсом я не пройшов. Також намагався вступити на соціологію в «авіаційний» (Національний авіаційний університет – ред.), але теж не вийшло. Зате зрозумів, що мені потрібно поступати на психологію, і потрапив туди через підготовчі курси НАУ на наступний рік. Стиль викладання в «авіаційному» дуже академічний, що приносило дискомфорт моєму практичного розуму, і взагалі ніяк не в’язалося з моїми уявленнями, що таке психологія. І після першого курсу я пішов з «авіаційного», хоча я був «на петлі». Потім вже вступив в КІБіТ.

Чому Ви обрали саме КІБІТ?

На той момент я не збирався йти в психологію, бо зрозумів, що це все не моє. Я як раз був в бізнес-проект, і мені не хотілося вищої освіти взагалі. Але мама натиснула, сказала: «Так не можна!», І запропонувала мені ВНЗ, де вчилася її знайома, і був дуже помірний контракт. Коли я прийшов, навіть і не думав, що конкретно потраплю на факультет “Психології”. Але потім вирішив: «Я вже вчився на психології, мені все одно … Ок, нехай буде психологія … Знову» На той момент я ще не збирався працювати майбутнім психологом. Це був просто вибір на користь здобуття вищої освіти.

Це ж треба, як формальне викладання здатне відбити інтерес до спеціальності. Так коли все-таки Ви зрозуміли, що навчання Вам подобається?

Я зрозумів це дуже швидко, минуло буквально пів року. Справа в тому, що в КІБіТ була дуже цікава підбірка викладачів. Одночасно були практики, які дійсно викладали, використовуючи приклади з реального життя. А коли я почав вивчати предмет, пов’язаний з тренінгами, зрозумів – все це моє. У мене стався інсайт (осяяння – ред.): я усвідомив, що це 100% моє і, що я буду займатися тренінгами. Ось тут і почався мій усвідомлений вибір.

“Викладач із великою гордістю говорив про те, чим він займається, це надавало тобі відчуття значущості професії”

Які навчальні дисципліни сприяли вашому становленню як професіонала?

Звичайно, «Загальна психологія». Також тренінг із комунікативності – це dmitriy3було дуже круто, Надалі «Патопсихологія», що було цікаво. Причому ці предмети були у нас досить рано – на першому і другому курсі, але для мене на той момент це було краще. Потім в подальшому були: «Психологічне консультування», «Основи психотерапії» та інші спеціалізовані предмети.

А як ви ставитеся до загальноосвітніх дисциплін? Серед студентів зустрічається думка, що вони взагалі не потрібні і лише відволікають від профільних предметів.

Вчити треба, це сором та ганьба, коли людина, наприклад, не знає які держави в Європі або основи математики. Але коли людина «зубрить» все – це не норма тому, що ти просто ігноруєш те, що подобається. Є кінцеві величини з уваги, концентрації та засвоюваності інформації, а якщо себе дуже сильно розпорошувати – це буде про все і ні про що.

Які викладачі справили на Вас і Ваші успіхи безпосередній вплив?

Був Пєтухов Володимир Едуардович, викладач предмету «Загальна психологія». Він розповідав дуже багато прикладів зі своєї практики, навіть моментами нас шокуючих. Скажемо, він міг пояснювати нам поняття «несвідомої установки» на прикладі жінки, яка зазнала насильства, але несвідомо все для цього зробила (яскравий одяг, очікування транспорту на зупинці пізно вночі, спілкування з незнайомими особами чоловічої статі і т.д.)

Гридковець Людмила Іванівна, завідувач кафедрою психології внесла великий внесок у моє становлення. Вона в цілому дуже впливова, для мене ні з ким не порівняна, фігура в українській психології і дала дуже широкі уявлення про практичне значення в психотерапії.

Ще на першому курсі у нас викладав Молхазов Олександр Ромуальдович. Його лекції були важливі навіть не в плані інформації (він говорив про все дуже складною для першокурсника мовою і не збирався опускати планку), там був інший ефект. Він сам експериментальний психолог, має багато винаходів, і був для нас як світоч, який дозволяв думати, що ти теж можеш досягти чогось в психології. Викладач з великою гордістю говорив про те, чим займається, це надавало тобі  відчуття значущості професії.

Чи вивчали ви інноваційні методики або підходи, які змогли використати у вашій робочої діяльності?

Що стосується навчання, Людмила Михайлівна Гридковець дала дуже широкий, особливо на ті часи, перелік психотерапії, і це було круто. З третього курсу я пішов на довгострокове навчання із транзактному аналізу (що тоді в Україні було великою рідкістю), а згодом – із «гештальт» методик.

“Коли я вчився, це було було класно та безпрецедентно.”

Як ви створили свій приватний проект?

dmitriyКорені сягають туди, коли я дізнався що таке тренінги і дуже сильно цим «захворів». Почав ходити на тренінги до психологом і практикуючим тренерам. А після другого курсу Людмила Михайлівна Гридковець запросила нас на перший в Києві тренінговий фестиваль «Альфа-фест», де я придбав хороший досвід. Набираючись знань та умінь, потихеньку почав міркувати, як би цим займатися. Ще під час навчання я почав проводити на аматорському рівні тренінги для одногрупників та друзів. І скоро те, що замислювалося як тренування і розвага, почало набувати серйозних масштабів. Вже на старших курсах я зрозумів, що роблю це професійно, і що мій досвід та мої знання дозволяють мені цим займатися. Спочатку це була неформальна організація на рівні КІБіТ – «Клуб молодого тренера». І після закінчення ВНЗ я оформив це як свій бізнес, і розвиваю його до цього дня. Спочатку клієнтів було не так багато, це було паралельно з іншою роботою в сфері HR, але згодом я почав займатися виключно своїм проектом. dmitriy

Розкажіть, які форми співробітництва Ви практикуєте із рідним ВНЗ після його закінчення.

Моя організація регулярно проводить тренінги в КІБіТ. Ось зараз це була серія тренінгів для приймальної комісії. Також ми проводимо тренінги для викладачів на комунікацію зі студентами, тренінги із студентської мотивації, тренінги «Команда освіти» (для формування команди, яка зможе злагоджено працювати над одним проектом). Більшість тренігів відбувається у межах освітньої програми “Психологія бізнесу”.

Вищі навчальні заклади сприяють не тільки навчанню, а й соціалізації студентів. Який життєвий досвід Ви придбали за роки навчання в Інституті?

Під час мого навчання у ВНЗ була досить ліберальна позиція. Мене не змушували щомиті вчитися, а просто робили цікаво, що б я вчився сам. Плюс вільний доступ до багатьох викладачів – це була своєрідна «аура» романтизму у навчанні. А взагалі, у нас була дуже згуртована група, ми багато часу проводили разом поза навчанням, і в навчанні було весело та приємно. Все це створювало добрий та оптимістичний погляд на майбутнє

Чи підтримуєте Ви зв’язок зі своїми однокурсниками, часто збираєтеся?

Ні, ми не збираємося, ніхто цим не займається. У нас начебто була дуже активна група, може, навіть, найактивніша група в КІБіТ за той час, що я бачив, але ми не збираємося.

Оцініть, наскільки сильно змінився КІБіТ після Вашого випуску?

Коли я вчився, це було було класно та безпрецедентно, були нові викладачі-практики, був цікавий рух, але було мало структурності. На даний момент Інститут комплексно та стратегічно підходить до навчання та розвитку студентів. У цьому сенсі він змінився, і перетворився на більш сучасний ВНЗ. Моє серце, лежить там, де я вчився, але якщо думати головою, КІБіТ дуже змінився у кращу сторону.

Що б Ви побажали нинішнім і майбутнім студентам Київського інституту бізнесу і технологій?

По-перше, брати відповідальність за успіхи та неуспіхи на себе. Що ти будеш вчити, наскільки ти будеш залучений, що ти будеш робити, наскільки ти будеш замислюватися, що буде після закінчення ВНЗ – від цього залежить майбутнє. Майбутнє починається із сьогоднішнього дня – що ти робиш сьогодні, якимось чином відгукнеться тобі завтра.

І ще я б побажав поєднувати «приємне із корисним». Тому, що дуже важливо, по-перше, комунікувати з однолітками, плюс навчання в радість тоді, коли врівноважене відпочинком або чимось цікавим. Мені здається, що не виживають ті люди, які в школі та університеті «зубрять», але не вміють домовлятися, не вміють створювати свою або втілюватися в іншу атмосферу.

https://ahoj.stikesalifah.ac.id/pages/slot-depo-5000/http://ahoj.stikesalifah.ac.id/dana-resmi/https://dedikasi.lp4mstikeskhg.org/slot-dana-depo10k/https://mata.pulaumorotaikab.go.id/public/images/file/1711212514temp.htmlhttps://mata.pulaumorotaikab.go.id/public/images/avatar/1710788275avatar.htmlhttps://alwasilahlilhasanah.ac.id/starlight-princess-1000/https://ahoj.stikesalifah.ac.id/demo/https://www.sa-ijas.org/sweet-bonanza/https://www.remap.ugto.mx/pages/slot-luar-negeri-winrate-tertinggi/https://seer.anafe.org.br/pages/akun-pro-kamboja/https://sipusli.mojokertokab.go.id/upload/~/akun-pro-kamboja/https://bumdesjanjimanahansil.padanglawasutarakab.go.id/products/mpo/https://siduta.dukcapil.baritoselatankab.go.id/assets/idn/https://perizinan.jambikota.go.id/frontend/web/situs-gacor/https://revistas.uia.ac.cr/pages/products/sigmaslot/https://disbudpar.padanglawasutarakab.go.id/assets/https://bumdesjanjimanahansil.padanglawasutarakab.go.id/pt2/https://dedikasi.lp4mstikeskhg.org/docs/https://dedikasi.lp4mstikeskhg.org/slot-deposit-pulsa-tanpa-potongan/https://setwan.katingankab.go.id/asset/slot-dana/https://perizinan.jambikota.go.id/frontend/web/situs-pulsa/https://bumdesjanjimanahansil.padanglawasutarakab.go.id/Assets/https://revistas.uroosevelt.edu.pe/public/https://apiv2.umkendari.ac.id/https://revista.farol.edu.br/uploads/https://ejournal.aibpmjournals.com/classes/