Посвята в студенти – зворушливий та хвилюючий момент, як для першокурсників, так і для їхніх батьків. Своїми враженнями від вступної кампанії сина поділилася Вікторія Падій, мама студента першого курсу спеціальності «Комп’ютерна інженерія» – Андрія Падія.
Ваш син став студентом. Які емоції Ви відчуваєте?
Відчуваю велику гордість та радість, що дитина стане самостійною та більш дисциплінованим, адже це серйозний життєвий крок. Ну і хвилювання, як будь-яка мама.
Розкажіть більш детально про вибір спеціальності, та як ваша дитина прийняла перше доросле рішення – визначилася, ким хоче стати?
Було дуже складно забрати його із школи після дев’ятого класу. В результаті син сам вирішив куди буде вступати, а ми дали йому до рук всі карти. Це було його самостійне рішення, ми дали йому рік, що б він подумав. З комп’ютером Андрій взагалі на «Ти», сам все ремонтує та допомагає іншим, хто не розбирається в комп’ютері. Зараз може його знання і не на вищому рівні, але син – добрий користувач, навчався сам, і завжди розумів, чого хоче. У Андрія були і інші мрії, пов’язані з професіями – він займався футболом та хотів бути футболістом. Але в результаті зрозумів, що спорт може бути хобі, але не основним місцем роботи. Зараз у футболі у нас пауза, бо навчання на першому місці. Ми з батьком сказали – «Вибирай, шукай куди хочеш, і що хочеш». Багато читали та вивчали відповідні навчальні заклади. В кінцевому підсумку, він прийняв рішення, а ми його тільки підтримали.
Чому ваша сім’я зупинила вибір саме на КІБіТ?
Тут була сукупність причин. Ми ознайомилися із відгуками на освітніх сайтах – вони були позитивними. Також коледж знаходиться недалеко від будинку, що для мене дуже важливо, адже не буде втомлюючих пересадок. Ми також подавали документи до КНЕУ, але синові більше сподобалося в КІБіТ. Коли був день відкритих дверей, він спілкувався із викладачами, Андрію вони дуже сподобалися, так як і сама будівля. Знову таки, це був його вибір.
Як для вашого сина пройшла вступна компанія? З якими ви зіткнулися труднощами?
Дуже складно було налаштувати сина на навчання та повторення. Я дуже хвилювалася, але Андрій повторював: «Я все зумію, я все зможу», адже молодь часто думає, що це все дуже легко. Але вже після першого іспиту з української мови він прийшов і сказав: «Мамо, ти була права, треба сидіти, вчити та повторювати». До другого іспиту з фізики (був вибір «Математика» або «Фізика», але фізику він знав краще) син поставився набагато серйозніше.
Вступні іспити – завжди випробування. Наскільки втомливою була підготовка, і які емоції відчував ваш юний вступник перед здачею?
Андрій дуже хвилювався, адже йому так хотілося вступити. Напередодні іспиту довго не міг заснути, і їхав на нього з тремтінням в голосі. Після він сказав, що багато помилок зробив через мандраж, ніби й знаєш, що правильно, але не впевнений. На жаль, іспити завжди стрес для організму, а для вступників до коледжу – особливо.
Ви, як мама, сильно хвилювалися? Напевно, сильніше дитини?
Я дуже сильно хвилювалася, напевно, сильніше дитини. У мене такий склад характеру, що я приймаю все близько до серця. Пам’ятаю себе студенткою. Хоча син уже ходив у перший клас, коли вступила до магістратури, але я все одно дуже переживала і хвилювалася, як школярка. А зараз переживала подвійно – і за себе, і за сина.
«У коледжі чистенько та затишно, чудовий дворик та адміністративна будівля».
Ну, всі випробування залишилися позаду, і ваш син вже є студентом. Чи встиг він відпочити та набратися сил перед навчанням?
Так, він відпочивав і перед навчанням практично не отримував додаткових завдань. Намагалися якомога менше навантажувати його з молодшим братом (на посвяченні в студенти Андрія супроводжував його півторарічний братик – ред.) і з домашнього господарства. Родина на тиждень виїхала із наметами на Десну, де наш старший син відпочив по повній програмі. У нас було величезне шатро з усіма умовами для відпочинку (намети, матраци, плитка для готування). Андрій цілими днями був на вулиці, добре себе почував та прекрасно спав.
Як ви оцінюєте, на перший погляд, коледж Київського інституту бізнесу та технологій – адміністрацію, саму будівлю, технологічну базу і т.д.?
Мої враження дуже позитивні. Заходиш і одразу видно, куди вкладаються гроші. У коледжі чистенько та затишно, чудовий дворик та адміністративна будівля. Тут все дуже компактно, зручно, кабінети чисті. Дуже вразила бібліотека – впевнена, що дітям не потрібно буде бігати по Києву шукати інші. Порадувала наявність комп’ютера та ксерокса – можна вільно роздрукувати та відксерити, що тобі потрібно, а не шукати по околицям копіювальний апарат. Що стосується колективу, то під час здачі документів ми були вражені чуйністю співробітників приймальної комісії, а також їхньою готовністю відповісти на всі питання, навіть якщо ставиш їх по сто разів. Дуже приємні люди.
Які надії ви пов’язуєте із навчанням та майбутньою професією вашого сина? Ви б хотіли бачити його на конкретній роботі?
У мене одна надія – що б він вивчився і став дійсно професіоналом, але це вже залежить від нього. Хочеться звичайно, як мамі, що б він отримав освіту і був затребуваним «айтішніком» в плані своєї професії. В наш час багато фахівців у сфері IT, але дійсно хороших та розумних дуже мало. Тому у мене є надія, що Андрій вивчиться, і всі наші з татом зусилля не минуть марно.
Що б Ви побажали вашій дитині на початку її студентського шляху?
Вчитися, бути самостійним, уважним та відповідальним.
