Після вступу до коледжу для вчорашнього школяра починається зовсім нове життя. Валерій Герасименко, студент першого курсу спеціальності «Комп’ютерна інженерія» економіко-технологічного коледжу «Київського інституту бізнесу і технологій», поділився своїми враженнями про перший рік навчання.
– Багато дев’ятикласників бояться після випуску йти зі школи, вважаючи за краще отримати повну середню освіту. Чим пояснюється Ваше рішення вступити до коледжу після 9 класу?
Так, дуже багато хто боїться йти після 9-го класу. Це обумовлено тим, що є страх і ризик залишитися взагалі без освіти або затягнути з нею на пару років. Я вчився в досить хорошому навчальному закладі, де отримав море знань. Але все одно боявся йти після 9-го класу (чесно кажучи, я навіть думав просто перейти в іншу школу, щоб отримати хороший атестат). Однак дуже мало ЗОШ були пов’язані з моєю майбутньою професією, а ось знайти коледж або ПТУ за моєю спеціальністю взагалі не було проблемою. Це і стало основою причиною уходу після дев’яти років школи.
– Вам важко далося перше доросле рішення – вибір навчального закладу?
Не зовсім важко. Я сильно сумнівався, чи варто взагалі йти після дев’ятого класу, і ніяк не міг зважитися. Але як тільки я визначився, у виборі коледжу проблем не було, я без проблем перейшов до нового навчального закладу.
– Чому ви обрали саме КІБІТ?
Про КІБіТ мені розповіла подруга. Спочатку у мене не було особливого прагнення потрапити саме сюди, я дивився і інші коледжі. Але як тільки я з’їздив та все дізнався, відразу захотів вступити. З самого початку обрав КІБіТ з двох причин: хороша система навчання (перехід до інституту) та шикарні можливості (відкритий доступ в інтернет, комп’ютери, wi-fi і т.д.)
– Навчання в коледжі явно принесло щось нове до Вашого життя. Ви стали витрачати більше часу на дорогу, змінилася система оцінювання, з’явилися проміжні модулі та іспити в кінці семестру. Як довго тривала адаптація і наскільки успішно вона пройшла?
Я морально готувався до життя в коледжі і думав, що був готовий. Насправді, перші два місяці пройшли у повному шоці. Три пари по 1 годині 20 хвилин здавалися вічністю, а перерви в 20 хв. в перший час не вистачало. Перші сесії здавалися справжнім пеклом, а розклад пар та модулів викликав подив. Також дуже довго звикав до дороги, адже мені їхати до коледжу в середньому півтори години. Але вже через 2-3 місяці я до всього звик і тепер спокійно вчуся за стандартами коледжу.
«Якщо студент виправить викладача, то його, навпаки, похвалять, що він помітив помилку».
– У чому особисто для Вас полягає принципова відмінність між коледжем та школою?
Тут сказати можна дуже багато. Саме основне – це система освіти. У
школі нас хочуть напхати знаннями для гарної здачі ЗНО та шкільних іспитів, щоб не «підмочити» репутацію навчального закладу. У коледжі дають ті самі ж знання, але роблять акцент хоч на якусь практику. Так само й перевірка поточних знань. У школах постійно проводять всілякі самостійні роботи, по собі знаю, що дітей це дуже сильно вимотує. А в коледжі протягом модуля студенти накопичують знання і в кінці цієї «чверті» здають сесії. Виходить, що студентів менше зачіпають з приводу їх знань, ось вони менше переживають та краще складають заліки.
Ставлення викладачів та адміністрації до студентів принципово інше. У школі є зв’язок: учитель говорить – учень слухає. І якщо учень поправляє вчителя, то це вважається неправильним, тому що вчитель завжди правий. У коледжі є зв’язок: викладач говорить – студент слухає і доповнює/виправляє. І якщо студент виправить викладача, то його, навпаки, похвалять, що він помітив помилку. Адже навіть самі грамотні люди можуть помилятися.
У школі все бояться директора або будь-якого завуча, а перед входом до кабінету директора хрестяться і моляться. Правила встановлені таким чином, що директор завжди правий і до нього можна звертатися тільки з приводу дуже важливих справ. Він як бос на роботі, який вічно зайнятий і нікого не хоче слухати. У коледжі же декан або ректор не відгороджуються від студентів. До них можна звернутися коли завгодно і з будь-якого питання. І вони завжди вам допоможуть (правда, не відразу, якщо зайняті). Те ж саме ж можна і сказати про викладачів.
Істотно відрізняються вимоги до студентів. У школах від учнів постійно щось вимагають в плані освіти. Здай вірші, напиши пропущену самостійну або контрольну, здай зошит на перевірку і т. Д. У коледжі кажуть ОДИН РАЗ. Викладач сказав, всі почули. А ось зробить це студент чи ні, це вже йогопроблеми. І начебто це погано, тому що немає нагадування та мотивації, але насправді це круто. Немає тиску з боку всіх викладачів, і ти відчуваєш себе набагато спокійніше.
Хочу уточнити, що це має відношення не до всіх шкіл. Це повністю моя думка, виходячи з власного життєвого досвіду.
– Наскільки високо Ви можете оцінити технічні можливості коледжу, чи допомагає це Вам у навчанні?
10 з 10. В КІБіТе є абсолютно все, що може допомогти у навчанні. Велика бібліотека, інтернет, купа комп’ютерів, wi-fi і навіть спеціально відведений бібліотечний день. Одного цього з головою вистачить для гарного навчання.
– Що стимулювало Вас зупинити вибір саме на спеціальності «Комп’ютерна інженерія»?
Я вже в 5 років проводив за комп’ютером по 6-7 годин. Мені було цікаво просто покопатися в файлах або перевірити лайфхаки з комп’ютером. Вже з 7-8 класу я зрозумів, що мене це захоплює. В 9-му класі я вирішив для себе, що хочу вчитися саме комп’ютерній інженерії.
– Чи вивчаєте Ви профільні предмети, пов’язані з вашою спеціальністю?
Поки що ні. Я тільки закінчив перший курс, де ми доучили базові шкільні знання. Але на другому курсі у нас з’являться перші спеціальні предмети, яких я з нетерпінням чекаю.
– Ваша група спілкувалася з колегами зі старших курсів? Вони не розповіли вам, які дисципліни ви будете вивчати в майбутньому?
З цього питання я не можу багато сказати. Ми спілкувалися зі старшими курсами, але з приводу предметів майже не говорили.
– Чи готові Ви до вивчення спеціальних предметів, не боїтеся складнощів?
Чесно, я навіть поняття не маю, які у нас будуть спеціальні предмети. Але можу сказати точно, що труднощів не боюся, і якщо вони з’являться, обов’язково їх подолаю.
– Чому б Ви хотіли навчитися у коледжі КІБіТ?
По-перше, я б хотів опанувати свою спеціальність, щоб в майбутньому за допомогою моїх знань і можливостей заробляти чималі гроші. Ну а по-друге, навчитися швидко та якісно освоювати щось нове. Комп’ютерні технології не стоять на місці, і кожні 2-3 роки доводиться щось доучувати або переучувати. Я також з цим зіштовхнуся в майбутньому і хочу бути до цього готовим.
– У чому Ви бачите перспективу вашої майбутньої спеціальності? Ваша думка про розвиток IT-технологій в Україні?
На даний момент, комп’ютерні технології – практично найбільш затребувана сфера в світі. Я пішов на цю спеціальність не тільки тому, що це цікаво, а й через велику затребуваність та добру зарплатню. У порівнянні з іншими країнами IT-технології в Україні розвиваються досить повільно. Але я сподіваюся, що в майбутньому ситуація в країні покращиться.
– Чи плануєте Ви продовжувати навчання у ВНЗ після закінчення коледжу?
Так, планую. У мене в планах провчитися до кінця в коледжі, потім знайти роботу, та піти довчитися у вищому навчальному закладі на заочному відділенні.
– Як Вам подобається атмосфера в коледжі – ставлення до студентів адміністрації та викладачів?
Атмосфера добр, ставлення – дружнє. Викладачі завжди допоможуть та підкажуть. Найголовніше та найприємніше, що права у всіх однакові. Декан, ректор або викладачі розмовляють з тобою, як людина з людиною, а не як учитель з учнем.
«Людина не може прожити без знання мов, історії та літератури, без цього вона просто не буде освіченою»
– Чи з’явилися у Вас друзі по коледжу, наскільки дружньою є ваша група?
Так, друзі з’явилися. Правда, разом не гуляємо, бо в мене дорога «з’їдає» 3 години на день, також маю свої плани. А взагалі, група досить дружня. Не дивлячись на всі «підколи» (доброзичливі), все добре спілкуються та готові допомогти один одному.
– Як Ви любите проводити своє дозвілля?
Або гуляю з дівчиною, або просто відпочиваю. У коледжі не сильно навантажують, але втомлюєшся від кількості пар та довгої дороги додому.
– Чи берете Ви участь в практичних заходах КІБІТ?
Як один з членів Студентської Ради можу сказати, що ми досить часто влаштовуємо різні заходи – не тільки святкування Нового року або Хеллоуїна, але також тренінги та майстер-класи, наприклад, організовували тренінг з ораторського мистецтва – самі домовлялися з викладачем, уточнювали час і необхідні умови, знімали на відео. Зараз Студрада монтує матеріал, щоб викласти в інтернет.
Особисто у мене тепер зовсім немає часу бувати на додаткових заходах, тому що є важливі справи, хоча вдалося недавно вирватися на наукову конференцію КІБіТ – я брав участь в Хакатоні.
– Ну а в екскурсійних поїздках? Можете назвати, що Вам запам’яталося найбільше?
Пару раз, замість пар, у нас були екскурсії до музеїв. Наприклад, ми ходили до Історичний музею (Національний музей історії України – ред.). Іноді це навіть корисно, тому що сидіти весь рік на парах досить нудно. А подібний захід відволікає від одноманітних лекцій, і дає можливість вивчити предмет не тільки за підручниками з картинками. Ось, коли нас водили в МАНЛаб (ред. – Лабораторія Малої академій наук України) проводити досліди з електрикою – в теорії ти все начебто про електрику знаєш, а ланцюг-то, раз і не завжди працює! Потрібно шукати, що не так, виправляти самому.
У травні перший курс коледжу нікуди не беруть, бо не хочуть відволікати від підготовки до ЗНО, але старші курси як раз в цей час їздять на підприємства, ось недавно були на заводі Кока-Коли і відвідували “Innovecs”, в наступному році, і наш курс візьмуть, напевно.
– Як Ви вважаєте, без яких знань не може обійтися молода людина в сучасному світі?
Щоб жити в світі, людині в принципі потрібні тільки базові знання школи. А якщо він хоче щось знати і більше заробляти, то йде здобувати вищу освіту. Але людина не може прожити без знання мов, історії та літератури, без цього вона просто не буде освіченою.
– Які побажання Ви б висловили своїм колегам, а також викладацькому складу та адміністрації КІБІТ?
Колегам бажаю набратися терпіння та запастися вдачею на наступні 3 роки. А адміністрації … Будь ласка, просто витерпіть нас)
