Безліч людей працюють над виконанням нелегкого завдання – дати людині знання та сформувати всебічно розвинену особистість. Представники кожної освітньої професії вирішують свої задачі. Помилкове судження, що вчитель і викладач – одне і те ж саме. Десь вони збігаються, а в чомусь мають кардинальну відмінність. У чому саме? Давайте розбиратися.
Стандартизація середньої освіти: особливості роботи шкільного вчителя.
Найчастіше випускники педагогічних вузів отримують кваліфікацію вчителя, проходять практику та йдуть працювати за направленням до школи, гімназії або ліцею. У них в голові безліч правил та нормативних документів, а головне – страх, породжений почуттям відповідальності за чужих дітей. Тому нерідкими є випадки, коли педагоги воліють вибудувати навколо себе стіну відчуження, що б припинити прохання по типу: «Відпустіть з уроку, голова болить», «Можна я не буду відповідати, не встиг підготуватися», «Поставте мені хорошу оцінку, а то мене вдома вб’ють ».
Сучасна система освіти прагне все більше формалізувати шкільний навчальний процес. Функції вчителя – відмічати на уроках присутніх, пояснювати передбачені програмою теми, а головне – контролювати виконання домашніх завдань. Якщо в класі навчається понад 35 осіб, а урок триває всього 45 хвилин, письмова перевірка на початку уроку – єдиний варіант контролю знань. Добрий учень дуже скоро навчиться виконувати завдання в будь-якому обсязі та будь-якої складності, але чи навчиться він мати власну думку – це питання.
В плані свободи пересування права учня в школі в Україні є досить обмеженими. Адміністрація та вчителі несуть кримінальну відповідальність, у разі зникнення (смерті, каліцтва) своїх неповнолітніх підопічних, про що підписують відповідні документи. Тому є неприпустимим виходити за межі школи, самовільно залишати уроки або відставати від екскурсійної групи під час проведення позакласних заходів.
Професія вчителя – престижна та шанована, але все ж таки накладає багато зобов’язань шаблонного характеру. У відносинах «вчитель-учень» мається на увазі, що учень завжди повинен слухати вчителя, і не має права із ним сперечатися. Випускники шкіл свідчать, що багато вчителів дотримуються точки зору: «Ви ще стільки не вивчили, що б мене поправляти». А якщо подібна ситуація все-таки відбувається, в дуже рідкісних випадках слідує адекватна реакція.
Подібну «закостенілість» можна зрозуміти, робота вчителем має на увазі наявність авторитету, без якого неможливо встановити в класі залізну дисципліну. Однак багато підлітків в період дорослішання починають «виростає» із шкільної системи, як хлопчаки з коротких штанців, і позбавляти їх можливості висловити власну думку, щонайменше, неправильно.
Як повинен вести себе вчитель з учнями, якщо потрібно забезпечити добру дисципліну та високий рівень успішності? Відповідь проста – бути суворим, але справедливим, викладати матеріал цікаво, але за стандартом, а також чітко виконувати складений заздалегідь план уроку.
Обов’язки учня в школі – вчитися, вчитися, і ще раз вчитися, в основному, за допомогою виконання домашніх завдань. Добрий вчитель навчить свого учня бути старанним, відповідальним, дорожити своїм часом та підкорятися вимогам дисципліни. Якщо межа людських мрій – стати відмінним виконавцем, шкільної освіти цілком достатньо. Система стандартів завжди сприяла формуванню «шаблонних» співробітників, які потрібні завжди і скрізь, отже, кожен шкільний випускник завжди знайде своє місце в житті.
Робота викладачем – «вкладання» знань або розвиток компетенцій?
До вищого або середнього спеціального навчального закладу потрапляють люди, які чітко знають, навіщо вони прийшли, і які 
знання та навички бажають отримати на виході. Студентів ніколи не примусиш вчити те, що їм не треба, спираючись виключно на свій авторитет – неможливо залишити в голові студента хоч якісь знання без пробудження щирого інтересу до предмета. Педагогічна діяльність викладача досить різнопланова, і змушує шукати різні методи викладання, що б зацікавити студента – цікаві приклади, творчі практичні завдання, проведення виїзних занять і т.д.
Посадові обов’язки викладача не передбачають контролю відвідуваності студентів, проведення «позакласних» заходів та «виховних бесід», проте передбачають якісний виклад матеріалу, а також розвиток здібностей до самонавчання у студента.
Кар’єра викладача є шляхом постійного самовдосконалення та самостійного пошуку нових засобів донесення навчального матеріалу до студентів. Один із них – налагодження контакту з аудиторією та формування системи «зворотного зв’язку», коли студент може сам навчити викладача, відкривши йому очі на невідому раніше інформацію, або запропонувавши додатковий варіант вирішення практичних завдань. Також права викладачів відрізняються від вчительських можливістю деякого відступу від навчальної програми, якщо цього вимагає тема, що вивчається.
В усі часи у школи було одне завдання – виховувати підлітків та формувати їхній базовий кругозір. Шкільний учитель не має права відступати від програми, затвердженої Міністерством Освіти і Науки, а раптом школяр дізнається щось зайве, або неперевірене. Викладач же сам виступає в деякому роді учнем по відношенню до студента, адже для формування справжніх професіоналів потрібно орієнтуватися на потреби та здатності сучасної молоді.
Багато співробітників коледжу Київського інституту бізнесу та технологій перед тим, як знайти роботу викладача, досить довго пропрацювали в сфері бізнесу, і як ніхто інший, усвідомлюють ступінь інтенсивності розвитку економічних та управлінських процесів. Крім того, що викладачі КІБіТ намагаються під час занять по максимуму передати свій досвід, головним своїм завданням вони бачать розвинути у студента здатність навчатися та розвиватися самому, «вбираючи» в себе нові досягнення в сфері бізнесу та технологій. Вирішенню даного завдання сприяють інноваційні методики викладання – проведення тренінгів та майстер-класів, організація групових проектів, візуалізація лекційного матеріалу за допомогою презентацій.
Якщо поняття «вчитель» означає наставництво і виховання, поняття «викладач» – розвиток індивідуальних здібностей та професійних компетенцій. Для формування особистості важливо пройти обидва перерахованих етапи, проте завжди потрібно знати, коли прийшов час розлучатися із загальноприйнятими стандартами та ступити на шлях самостійного розвитку.
Розвиток творчого мислення своїх підопічних -є невід’ємним правом вчителів, і святий обов’язок для викладачів. Шановні співробітники сфери освіти, ким би ви не були, пам’ятайте – саме від вас залежить доля майбутнього професіонала!
