З невеликим запізненням відносно календаря ЮНЕСКО, який пропонував святкувати Міжнародний день рідної мови 21 лютого, Київський інститут бізнесу та технологій, як і обіцяв, відзначив цю подію 23 лютого 2017 року.
Мова й культура – феномени, пов’язані нероздільно, – впевнені в ЮНЕСКО. Допоки ми плекаємо мови – доти живуть національні й етнічні культури. Шлях до миру пролягає через увагу й повагу до досвіду інших народів, до визнання за ними права здобувати освіту рідною мовою. У той же час, щоб бути почутими, ми маємо шукати способу бути зрозумілим – учити інші мови, популяризувати свою. Учасники та гості свята в КІБіТ мали чудову нагоду переконатися в істинності такої настанови. Мультикультуралізм перестає бути гаслом, «матеріалізується» тільки в діалозі. Виявляється, навіть якщо люди говорять різними мовами, народилися на різних континентах, вони все ж мають спосіб порозумітися, коли мають бажання слухати та вчитися один в одного.
Студенти з Ефіопії: Беті, Мірон, Тігіст витлумачили поняття мови набагато ширше, ніж звикли це робити ми. Безумовно, амхарська мова – древня «родичка» фінікійської та староєврейської – гордість Ефіопії (у цьому ми переконалися, коли Беті розповідала амхарською, а тоді російською про економіку рідної країни), у той же час дівчата довели, що танець – також може бути мовою. Про те, як багато важить пластичність, свідчила й презентація мови йоруба Азізом (Нігерія).
Азіз не лише прокоментував англійською відео про какао-бізнес в Нігерії, а й навчив нас кількох фраз на йоруба:
Sha o ye yin oo? (Ви мене зрозуміли), – запитував Азіз.
Be ni! (Зрозуміли), – дружно відповідали ми.
Потім він заспівав рідною мовою. І знову виявилося, що співати без танцю – неможливо, так само, як і всидіти на місці, коли бачиш, як танцюють Азіз і Сідік. Запрошення приєднатися не відхилив ніхто.
Найбільш стримано презентував рідну корейську мову Мінйонг. Спочатку, дозволивши нам почати мріяти про поїздку в Корею, через рекламне відео з живописними пейзажами й футуристичними містами, пізніше Мінйонг провів короткий майстер-клас із корейської морфології. Аудиторія з подивом виявила, що корейські ієрогліфи, виявляється розкладаються на букви!
Студенти з України підтвердили, що культурна ідентичність – складний феномен. Володимир Томулєску, оповівши англійською про значення творчості Міхая Емінеску для молдавського народу, читав його поезію – румунською та в російському перекладі.
Валерія Ярова розповідала російською про успішний харківський бізнес-проект «Bob Basset» – майстерню, яка виготовляє шкіряні аксесуари в стилі стім-панк, чиї маски засвітилися в кліпах «Slipknot», «Metallica» та багатьох інших світових знаменитостей.
Українську мову представляли через пісню. Ольга Кузнєцова заспівала твір сучасного українського гурту «Троє в каное» про любов і небажання коритися, а Олександра Шестопал під акомпанемент гітари (Ростислав Кравчук) виконала композицію “Прірва” колективу “The Hardkiss”.
Після творчої частини вечора слово взяла ректор КІБіТ Олена Вячеславівна Яковлева, сказавши, що світ виявився дуже маленький, у тому сенсі, що з якого б куточка світу ми не зустріли людину, – завжди зможемо підібрати слова, щоб поговорити про універсальні речі – про любов, що вікові, мовні, національні бар’єри нічого не означають для, того, щоб спілкуватися, бути зрозумілими й любити один одного.
Пані Ректор особливо наголосила, що через дружбу й пряме особисте спілкування завжди можна дізнатися більше, ніж читаючи книги й дивлячись телевізор, привітала українських студентів із тим, стільки нового досвіду вони змогли отримати в одній аудиторії завдяки тому, що в ній зібралися люди з кількох континентів, а зарубіжних студентів із тим, що вони можуть пізнати унікальність України не через географічну карту, а через окремих людей, бо кожен студент – це і є частинка України.
Обмін культурним досвідом завершився солодкими крапками «Київського торту» – сюрпризом від ректора КІБіТ.
