Питання ефективного співвідношення теорії та практики відноситься до «вічних» проблем, які є актуальними у будь-який час і в будь-якій сфері. Що вже говорити про професії менеджера в епоху цифрової економіки? Студент другого курсу Київського офісу КІБіТ Володимир Редько, переможець XIII Міжнародної науково-практичної конференції «Студент-Дослідник-Фахівець» розповідає, як можна правильно організувати ефективну практику для студентів, що таке дуальна освіта, а також про багато інших цікавих речей …
Тему мого дослідження можна сформулювати наступним чином: «Професійні компетенції менеджера в умовах переходу до цифрової економіки». Сьогоднішній ринок розвивається динамічно та інтенсивно, і випускники навчальних закладів повинні мати достатній рівень професіоналізму, що б гідно конкурувати із досвідченими співробітниками.
В процесі проведення дослідження мною були проаналізовані понад 100 вакансій, представлених на HR ресурсах. Результати показали, що перевага віддається людям, у яких є комунікабельні здібності, а також наявний великий досвід роботи.
І ось цей самий досвід роботи є колосальною проблемою для молодих фахівців. Наші студенти, які випускаються із навчальних закладів, ще не мають достатнього «трудового стажу» що б отримати посаду із високою заробітною платою. Виходить замкнуте коло, коли фахівець із вищою освітою буде мати ті ж самі гроші, які б отримував і без навчання. Виходить, що студент даремно провчився чотири роки?
Тому я запропонував використовувати вже існуючий в Європі метод дуальної освіти. Суть в тому, що навчальні заклади укладають договори із профільними організаціями і студент проводить на практиці 75% навчання. За домовленістю із підприємствами 25% навчального плану складається із аудиторної роботи – лекцій та семінарів, а решта повинна становити робота на підприємстві.
Дуальна освіта передбачає, що в процесі підготовки молодого фахівця приймають участь одразу дві сторони – навчальний заклад та підприємство, де студент проводить найбільше часу. Саме тоді ми будемо говорити про повноцінний навчальний процес, коли студенти закріплювати на практиці засвоювані в університетах знання. Ну а в разі, якщо щось не буде виходити, майбутні фахівці знову-таки підуть до університету і будуть коригувати або якимось чином вирішувати проблемні питання, що виникають під час роботи.
Ну і звичайно, практика в обов’язковому порядку повинна бути оплачуваною підприємством. Це є мотивуючим фактором для студента, який буде вважатися не просто «волонтером» або «асистентом», а стане повноцінним співробітником компанії, і з часом зможе залишитися на тому ж самому робочому місці після отримання диплома.
На жаль, в мене не було досвіду роботи за фахом. Звичайно, хотілося б відчути та дізнатися самому і «з перших вуст» розповісти про свої відчуття. Однак відсутність персонального досвіду не означає, що в мене немає уявлення про практичну роботу. У моєму розпорядженні багато консультантів – як друзі-студенти, які працювали в комерційних структурах, так і родичі, співробітники різних компаній та організацій. Ну й великий відсоток інформації я отримую від наших викладачів-практиків, які мають великий досвід роботи у підприємництві.
У майбутньому хотілося б працювати на себе. Я отримую бізнес освіту, щоб згодом регулюватися здобутими в інституті знаннями, але вже зараз намагаюся орієнтуватися на всі «тонкощі» ринку, що б бути як би «на дні айсберга». Адже в житті на практиці все завжди по-іншому, і дуже хотілося б вивчити саме цю нішу. Сподіваюся, коли я здобуду достатньо практичного досвіду, то і отримані в Інституті знання будуть сприйматися більш осмислено та ефективно.
Я бажаю своїм колегам ретельно обміркувати всі «за» і «проти», і таки обрати свій напрямок, в якому вони зможуть досягти успіху. І вже потім сміливо йти до своєї мети та домагатися свого по життю!
