Дім за адресою вул. Банкова, 10 – must see в маршруті кожного гостя столиці, популярний напрям для перших побачень і життєдайне джерело для міських легенд про сумну долю й невситиму скорботу архітектора Владислава Городецького, втілену в бетоні. Мало хто мав нагоду побувати всередині славетного Будинку з Химерами та потім хизуватися цим у культурному товаристві, а от студенти КІБіТ тепер сміливо й цілком невимушено зможуть зронити ненароком: «Оздоблення парадних сходів і стелі там набагато цікавіше, ніж фігури фасаду», – одразу ставши об’єктом заздрощів.
Відколи будинок використовується як президентська резиденція для офіційних зустрічей глави держави, тепер і поряд там не погуляєш без вагомих пояснень двом пунктам охорони. Екскурсія ж всередину – окрема історія.
Якщо ви не володієте витримкою, щоб, зателефонувавши спочатку в Музей історії Києва почути, що чекати вам відвідин цілий місяць, а доступні місця взагалі є тільки на ранок суботи, не здатися, то не бачити вам візитної картки Києва. Та записатися – півбіди, чудеса дисципліни та зібраності треба продемонструвати, щоб підняти виснажене навчальним тижнем тіло у вихідний день та заздалегідь, як просили, пройти всі КП.
І от ви, мужній студент (або викладач) КІБіТ, злий від несподіваного похолодання, 18 березня 2017, демонструючи чудеса витривалості, з напівзаплющеними очима ховаєтеся до Пам’ятки архітектури 1900-1903 рр. й починаються химерності, від яких очі відкриваються широко. Перший поверх (як вам здавалося) – виявляється зовсім не першим, а третім – споруда ж бо зведена на схилі. Ліпнина на стінах сходових прольотів – небачених сюжетів: черепи буйволів і газелей, зв’язки куріпок і впольована лань, а поруччя – взагалі лапки міфічних птиць. Не встигаєш оговтатися від перших вражень, а безкомпромісний екскурсовод вже тягне тебе до парадного передпокою, оформленого в морському стилі. Ну, як в морському… Ви ж не чекали, що там рибки будуть, це ж Городецький. По центру стелі – величезний спрут, мушлі й т. ін., а стіни розмальовані сценами загибелі кораблів. Не здивуюся, якщо скоро виникне легенда про те, що Джордж Мартін інкогніто відвідував цей будинок і саме тут написав концепцію дому Грейнджоїв для «Гри Престолів». Очевидно, пан Владислав мав своєрідне почуття гумору, бо саме через цей передпокій заходили мешканці його прибуткового будинку (а саме з таким задумом було зведено цю споруду).
Строгий гід коротко розповідає нам біографію Городецького, яка так само, інакше як химерною, названа бути не може. Нащадок заможного польського роду, популярний архітектор, який звів близько тридцяти будівель тільки в Києві, кмітливий підприємець (дуже вдало стати ентузіастом бетону в архітектурі, маючи власний бетонний завод), модельєр, першопроходець сафарі, власник плавучої дачі, на якій подорожував Дніпром, від кого нас віддаляє всього сто років, має у своєму життєписі безліч білих плям. Достеменно нам мало що відомо про його сім’ю, як, власне, й про заключний іранський період його життя та творчості.
Візит до Будинку з Химерами, розвіюючи одні легенди (не топилася в нього дочка, не будував він будинок як пам’ятник їй), породжує інші – чому про таку відому, активну й талановиту людину так мало свідчень, документів і спогадів? Чи, може, нам слід читати в цеглі, камені й бетоні – тих алфавітах, якими найкраще володів Городецький?
Городецький, як і його творіння з химерами, – яскраве уособлення стилю модерн – спраглий до життя та всіх принад і авантюр, які воно може запропонувати. Навіть естетика смерті, закарбована в інтер’єрі, як не дивно, не навіює туги, бо сприймається як частина життєвого циклу – недарма у всіх кімнатах квартири самого Городецького по стелі плетуться ліани й квіти ар-нуво. Втомленому й змерзлому екскурсанту саме пора зрозуміти, що парадокс, химерність – основа людської долі, й замилуватися дивовижною працездатністю й хистом людини, яка змогла висловити це так елегантно на київських Липках.
Автор: Любов Терехова
