Для колективу Київського інституту бізнесу та технологій День працівника освіти є тим днем, коли кожен підводить підсумки та усвідомлює свої професійні здобутки. А де і коли це можна зробити краще, ніж у мальовничому та глибоко історичному місті Переяслав-Хмельницький під час виїзної педагогічної ради?
Поїздка розпочалася 29 вересня зі станції метро «Вирлиця» у комфортабельному автобусі, який на цей день став «базою на колесах» для веселих та життєрадісних працівників КІБіТ. Всі були у передчутті чудової екскурсії Музеєм архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини та подальшому спілкуванні у приємній атмосфері!
Дорога до Переяслава-Хмельницького супроводжувалася оглядовою екскурсією, під час якої викладачі відкрили для себе Стародавній Бориспіль, невідомі сторінки біографії Тараса Шевченка, цікаві факти про історію околиць.
Після в’їзду до міста учасники екскурсії оглядово ознайомилися із центром міста, а саме змогли побачити фасади Меморіального музею імені Г.С. Сковороди – колегію, де працював відомий філософі-письменник; Археологічного музею, до зберігаються шахи княгині Ольги та шабля Богдана Хмельницького; Музею «Заповіту» Тараса Шевченка, де поет написав свій відомий «Заповіт».
Прибуття до музею під відкритим небом (більш простіша і зрозуміліша назва Музею архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини) стало початком довготривалої пішохідної екскурсії – цікавої та інформативної.
Першим тематичним блоком, із яким познайомилися викладачі КІБіТ, було життя наших прадавніх пращурів – скіфські стелли, половецькі баби, старослов’янські капища, землянки та металургійні печі. Науково-педагогічні працівники були вражені тяжким та інтенсивним життям наших предків та їхньою незламною волею і прагненням до прогресу.
Під час подальшої екскурсії була зустріч із епохою козаччини та народною культурою ХІХ століття. Козацькі дерев’яні церкви, селянські хати, споруди громадського значення розкривали перед колективом КІБіТ безліч нових таємниць – як серйозних, так і гуморних.
Викладачі КІБіТ дізналися походження виразів: «Збігати наліво» (поділ простору церкви на ліву «чоловічу» і праву «жіночу»); «Понеділок – день важкий» (коли жінки влаштовували собі відпочинок від господарських справ, залишаючи все на чоловіків»); «Хата пряхи» (вікна хати виходили на сонячний бік, щоб не було темно прясти).
Справжнім відкриттям стала парафіяльна школа Наддніпрянщини. Старослов’янська мова, об’єднання класів різного рівня, податок з батьків за право відвідувати школу – педагоги сучасного зразка мали багато «сюрпризів» із школи початку ХХ століття!
Поряд із загальною програмою працівники КІБіТ відвідали три тематичних музеї:
- «Музей українських обрядів».
- «Музей рушника».
- «Музей декоративно-ужиткового мистецтва Київщини».
Дізналися особливості святкування Різдва, Масляної, Зеленої Неділі було так само цікаво, як познайомитися із традиціями весілля, звичаями родин, поховальними обрядами. В житті наших прадідів та прабабусь не було місця формалізму та закостенілості!
Яскравим свідченням оригінальності та нестандартності наших предків стали експонати «Музею рушника», який є справжнім дивом української культури. А чи було відомо вам, що оберігом може стати лише рушник, вишитий своїми руками? І що до весілля наречена повинна вишити близько двадцяти рушників? А про що може розповісти поєднання чорного та червоного кольорів? 
Виставки декоративно-ужиткового мистецтва продемонстрували нам порцеляновий та керамічний посуд, дерев’яні різбьярні експонати, килими ручного виготовлення. Особливу увагу привернули дерев’яні балки-сволоки, які були в свій час частиною інтер’єру приміщення.
Завершенням екскурсії стала неспішна прогулянка до виходу у спокійній прохолоді природного ландшафту…
Другою, але не менш приємною частиною виїзного засідання було спілкування у приємній атмосфері ресторану заміського комплексу.
Поряд із привітаннями та урочистими зверненнями адміністрація та науково-педагогічні працівники КІБіТ обговорили ряд важливих питань, серед яких можна виділити:
- Підведення підсумків старту навчального року у вересні.
- Обговорення проєкту наукової конференції у листопаді.
- Визначення основних проблем в сучасному українському просторі та пошук основних шляхів їхнього вирішення.
Тихого теплого вечора відбулося повернення збагаченого інтелектуальними враженнями та позитивними емоціями колективу КІБіТ до Києва.
Супроводжуючий гід вкотре привітала всіх присутніх з Днем працівника освіти та закінчила чудову подорож словами поетеси Ліни Костенко, якими і ми закінчимо нашу виїзну педагогічну раду:
«Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,—
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є — дорога, явори,
усе моє, все зветься — Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.»
(Ліна Костенко «Все зветься Україна»)
