Любов Володимирівна Терехова: «Нам прагнули продемонструвати найкраще з виробничої й культурної «вітрини» міста»

Київський інститут бізнесу та технологійНовиниЛюбов Володимирівна Терехова: «Нам прагнули продемонструвати найкраще з виробничої й культурної «вітрини» міста»

prepodavatelСтуденти економіко-технологічного коледжу Київського інституту бізнесу та технологій прийняли участь у літньому стажуванні, організованому спільно із факультетом принттехнологій та медіакоммунікацій Білоруського державного технологічного університету. Заступник декана із виховної роботи, Любов Володимирівна Терехова розповіла про результати стажування та про здобутий студентами досвід.

Ви були одним із кураторів проекту «Міжнародне літнє стажування студентів КІБіТ – 2017»,  який здійснювався спільно з Білоруським державним технологічним університетом (БДТУ, м. Мінськ). Розкажіть у загальних рисах, наскільки вдало цей проект був реалізований.

КІБіТ поновив програму літнього стажування після кількарічної перерви. Це було пов’язано із певними труднощами. Студенти, які брали участь у стажуванні раніше, вже закінчили Інститут, тому був відсутній «маркетинг із уст в уста». Чого чекати? Як там буде? Одна річ, коли це пояснює викладач, зовсім інша – коли твій товариш.

Як не дивно, очікування студентів були на крайніх полюсах: там буде смертельно нудно, ми сидітимемо за партами, а нам щось розповідатимуть викладачі або ми їдемо туди погуляти, це такий закордонний «тріп».

На щастя, студенти, які брали участь у поїздці, були десь на середині шкали. Вони дуже швидко схопили основну стратегію: хоч це й літо, ми їдемо не відпочивати, а пізнавати нове. Велика заслуга в цьому, належить у тому числі батькам. Майже всі, хто сказав, що має спершу порадитися з батьками, потім погодилися їхати, дехто прийшов із документами в той же день. Це чудово, коли між поколіннями є така взаємність і діалог. Багато-хто вважає, що Інститут має навчити, має виховати, насправді ж навчальний заклад лише пропонує можливості та вказує вектори для розвитку. Скільки можна дозволити собі осягнути, залежить від самої людини. Співпраця з батьками, з тими, хто має право сказати: «Хапайся за цю можливість, не прогав її» – дуже важлива.

Літнє стажування почалося із визиту білоруської сторони. Разом із БДТУ ми за кілька місяців підготували орієнтовний план заходів, перелік підприємств та культурних осередків, які пропонувалося відвідати. Через деякий час обговорили й врахували всі побажання. Наприклад, оскільки ми чекали на стажування майбутніх видавців, у програмі було три видавництва. Проте, гості з Білорусі висловили побажання відвідати телеканал (ми домовилися про екскурсію на «Новий»).

Головна ідея була в тому, щоб студенти комунікували між собою, взяли максимум від цього спілкування та від перебування в іншій країні. Тому програма в Києві була так само для наших студентів, як і для студентів з Мінська. Спробувати походити по своєму місту як гість, побачити, ніби вперше, схили Дніпра, пройтися маршрутом, яким міг ходити Ярослав Мудрий, подивитися на Київ очима героїв Булгакова – це дуже корисна вправа. Вона примушує задуматися над тим, що раніше здавалося очевидним.

Стосовно того, настільки вдало було реалізовано проект, напевне, не дуже коректно буде хвалитися. Спробуймо оцінити з прагматичної точки зору – студенти з обох сторін повернулися додому здоровими, задоволеними з новим досвідом і знаннями. Багато студентів БДТУ з нетерпінням чекають осені, щоб знову приїхати до Києва. Мабуть, це найкращий відгук.

Від себе, як куратор, можу сказати, що годі й бажати кращого. Ну, може, більше фізичних сил, щоб ще більше обійти й побачити.

Як Ви оцінюєте рівень організації стажування з боку білоруської сторони?

Для кафедри видавничо-редакційних технологій це був перший  досвід організації стажування, у той же час студенти БДТУ одночасно поїхали до Києва й Шанхая. Зважаючи на таку напружену ситуацію, можна сміливо сказати, що організація була на високому рівні. Дуже важливо, що й студенти, й викладачі люблять свою країну, пишаються Мінськом. Нам прагнули продемонструвати найкраще з виробничої й культурної «вітрини» міста.

Наша група до Мінська приїхала у розпал прийомної комісії, проте до нас поставилися з надзвичайною увагою. Навіть проводжати до Києва на автостанцію прийшли завідуючий кафедрою В. І. Куликович і доцент кафедри Ю. Ф. Шпаковський (куратор програми від БДТУ), було несподівано й дуже приємно.

«На МТЗ я вперше зрозуміла, що таке пролетаріат, і яким чином він може рухати економіку.»

Опишіть, будь ласка, специфіку взаємовідносин студентів таprepodavatel2 викладачів в БДТУ.

У мене склалося враження, що  в БДТУ студентам делегують більше відповідальності. За час нашого перебування студенти провели нам три екскурсії: оглядову по місту, по вулиці Жовтневій (Кастричницькій) і по садибно-парковому комплексу «Лошиця». Саме студенти заповнили всі документи, щоб поселити нас у гуртожиток. Магістранти мають право офіційно працювати в прес-центрі факультету. Здається, це саме той позитивний досвід, який варто нам брати на озброєння: відмовлятися від гіперопіки і більше покладатися на своїх студентів.

 Міжнародне стажування проводиться із метою обміну досвідом, що є дуже важливим для майбутніх економістів та технологів. Які підприємства були відвідані, і якими знаннями студенти там збагатилися?

Ми відвідали Мінський тракторний завод (МТЗ) і Будинок друку.

На МТЗ я вперше зрозуміла, що таке пролетаріат, і яким чином він може рухати економіку. Завод дуже великий, щоб перейти його від прохідної до прохідної треба кілька годин. Ми відвідали три цехи. Найбільше враження на всіх справив конвеєр і ліфт, яким спускають кабіни, щоб приладнати їх  на трактори. Продукція заводу поставляється в шістдесят країн. Безумовно, це потребує висококласних спеціалістів із управління виробництвом. Підприємство довгий час було закритим, екскурсії проводять тільки з лютого 2017 року. Тобто ми опинились серед піонерів промислового туризму.

Будинок друку для багатьох студентів також став справжнім відкриттям: вони із захватом спостерігали за стрічкою газет і зазирнули в кожну книжечку у видавництві. У той же час – це підприємство-монополіст. Нам було дуже важко це осягнути.

Наскільки наші студенти зуміли справити враження на своїх білоруських колег та їхніх викладачів? КІБіТ є чим пишатися?

Про це, мабуть, краще запитати наших білоруських колег. На друге запитання можу відповісти з упевненістю, що КІБіТ є чим пишатися. Наші студенти показали себе з найкращого боку – їм вдалося зреалізувати командний підсумковий проект навіть в технічно обмежених можливостях (так сталося, що в гуртожитку, де ми жили, не було інтернету),і гідно представити його.

Поширеною нині є думка, що сучасні студенти взагалі не читають. Проте майже всі в групі обов’язково хотіли потрапити в книжковий магазин. Придбали по кілька книг і дуже тішилися з того. Власне ми навіть ходили туди-сюди через дорогу з «Академкниги» до «Читай-города», бо книги там були різні, довелося повертатися. Як викладачу мені було надзвичайно приємно спостерігати у студентів той особливий вогник, який спалахує в очах досвідченого мисливця за книгами, коли він знаходить те, на що так довго полював.

«Наші студенти поводилися ідеально»

prepodavatel1Студентське життя не складається лише з одного навчання. Як наші стажери проводили вільний час, що Ви можете сказати про культурну програму?

Багато людей мають упередження щодо столиці Білорусі як до малоцікавого туристичного об’єкта. Це, звичайно, повна нісенітниця. Мінськ – чудове сучасне місто. З великою кількістю садів, парків, музеїв і прекрасним транспортним сполученням. Щодня була запланована принаймні одна культурна точка, але щойно випадала вільна хвилинка, ми їхали подивитися щось із додаткової програми.

Розповім історію, в якій є і розчарування, і захват.

Одного дня ми поїхали шукати парк атракціонів, про нього студенти прочитали в мережі ще вдома. Нам пояснили, як туди дістатися, ми дуже довго їхали і виявили, що атракціони розібрали і там тепер тільки аквапарк. Трошки засумувавши, вирішили пройтися пішки назад і натрапили на прокат велосипедів. Ця велопрогулянка вздовж Комсомольського озера, а для когось катання на катамаранах по ньому – серед найбільш радісних і приємних спогадів з поїздки. Відтоді кожну вільну хвилину студенти мріяли про велосипеди.

Дуже особлива атмосфера панувала також у музеї народної архітектури й побуту «Строчиці» – там ніби уповільнюється час.

У програмі досить гармонійно були поєднаны, як пізнавальні елементи (як, наприклад, Художній музей), так і такі острівки природи («Строчиці» й парк «Лошиця»).

Молодь є молодь, дисципліна під час поїздок не завжди є ідеальною. Вам, як куратору, було важко?

Мені, як куратору, було чудово. Справді. Наші студенти поводилися ідеально. Дуже приємно було, що вони з радістю відгукувалися  на пропозиції піти погуляти по місту після завершення основного плану на день.

Не шкодувати себе – це дуже важливо в будь-якій подорожі. От, ми пройшли 22 км. за день, відзвітувалися в університеті, дуже втомилися, ніг практично не відчуваєш, але сидиш і думаєш: «Так, я не бачила нічне освітлення бібліотеки. Поїду подивлюся»

Якими трьома фразами Ви би описали враження  від літнього стажування студентів КІБіТ?

Вкладуся в три слова білоруською: прыгажосць, захапленне, радасць.

Любовь Владимировна Терехова: «Нам стремились продемонстрировать лучшее из производственной и культурной «витрины» города»

Київський інститут бізнесу та технологійНовиниЛюбов Володимирівна Терехова: «Нам прагнули продемонструвати найкраще з виробничої й культурної «вітрини» міста»

prepodavatelСтуденты экономико-технологического колледжа Киевского института бизнеса и технологий приняли участие в летней стажировке, организованной совместно с факультетом принттехнологий и медиакоммуникаций Белорусского государственного технологического университета. Заместитель декана по воспитательной работе, Любовь Владимировна Терехова, рассказала о результатах стажировки и приобретённом студентами опыте.

Вы были одним из кураторов проекта «Международная летняя стажировка студентов КИБиТ – 2017», который осуществлялся совместно с Белорусским государственным технологическим университетом (БГТУ, г. Минск). Расскажите в общих чертах, насколько удачно данный проект был реализован.

КИБиТ возобновил программу летней стажировки после нескольких лет перерыва. Это было связано с определенными трудностями. Студенты, которые принимали участие в стажировке ранее, уже закончили Институт, поэтому отсутствовал «маркетинг из уст в уста». Чего ждать? Как там будет? Одно дело, когда это объясняет преподаватель, совсем другое – когда твой товарищ.

Как ни странно, ожидания студентов были на крайних полюсах: там будет смертельно скучно, мы будем сидеть за партами, а нам-то что-то будут рассказывать преподаватели или мы едем туда погулять, это такой себе зарубежный «трип».

К счастью, студенты, которые участвовали в поездке, были где-то на середине шкалы. Они очень быстро схватили основную стратегию: хоть это и лето, мы едем не отдыхать, а познавать новое. Большая заслуга в этом принадлежит, и родителям. Почти все, кто сказал, что сначала посоветуется с родителями, потом согласились ехать, кто-то пришёл с документами в тот же день. Это прекрасно, когда между поколениями есть такая взаимность и диалог. Многие считают, что Институт должен научить, должен воспитать, на самом деле учебное заведение только предлагает возможности и указывает векторы для развития. Сколько можно позволить себе освоить, зависит от самого человека. Сотрудничество с родителями, с теми, кто имеет право сказать: «Хватайся за эту возможность, не упусти ее» – очень важна.

Летняя стажировка началась с визита белорусской стороны. Совместно с БГТУ мы за несколько месяцев подготовили ориентировочный план мероприятий, перечень предприятий и культурных центров, которые предлагалось посетить. Через некоторое время обсудили и учли все пожелания. Например, поскольку мы ждали на стажировку будущих издателей, в программе было три издательства. Однако гости из Беларуси высказали пожелание посетить телеканал (мы договорились об экскурсии на «Новый»).

Главная идея была в том, чтобы студенты коммуницировали между собой, приняли максимум от этого общения и от пребывания в другой стране. Поэтому программа в Киеве была так же для наших студентов, как и для студентов из Минска. Попробовать походить по своему городу в качестве гостя, увидеть, будто впервые, склоны Днепра, пройтись по маршруту, которым мог ходить Ярослав Мудрый, посмотреть на Киев глазами героев Булгакова – это очень полезное упражнение. Она заставляет задуматься над тем, что раньше казалось очевидным.

О том, настолько удачно был реализован проект, наверное, не очень корректно будет хвастаться. Попробуем оценить с прагматической точки зрения – студенты с обеих сторон вернулись домой здоровыми, довольными, с новым опытом и знаниями. Многие студенты БГТУ с нетерпением ждут осени, чтобы снова приехать в Киев. Пожалуй, это лучший отзыв.

От себя, как куратор, могу сказать, что нечего и желать лучшего. Ну, может, больше физических сил, чтобы еще больше обойти и увидеть.

Как Вы оцениваете уровень организации стажировки со стороны белорусской стороны?

Для кафедры издательско-редакционных технологий это был первый опыт организации стажировки, в то же время студенты БГТУ одновременно поехали в Киев и Шанхай. Несмотря на такую напряженную ситуацию, можно сказать, что организация была на высоком уровне. Очень важно, что и студенты, и преподаватели любят свою страну, гордятся Минском. Нам стремились продемонстрировать лучшее из производственной и культурной «витрины» города.

Наша группа приехала в Минск в разгар приемной комиссии, однако к нам отнеслись с чрезвычайным вниманием. Даже провожать в Киев на автостанцию пришли заведующий кафедрой В. И. Куликович и доцент кафедры Ю. Ф. Шпаковский (куратор программы от БГТУ), было неожиданно и очень приятно.

На МТЗ я впервые поняла, что такое пролетариат, и каким образом он может двигать экономику.

Опишите, пожалуйста,специфику взаимоотношений студентовprepodavatel2 и преподавателей в БГТУ?

У меня сложилось впечатление, что в БГТУ студентам делегируют больше ответственности. За время нашего пребывания студенты провели нам три экскурсии: обзорную по городу, по улице Октябрьской (Кастричницький) и по усадебно-парковому комплексу «Лошица». Именно студенты заполнили все документы, чтобы поселить нас в общежитие. Магистранты имеют право официально работать в пресс-центре факультета. Кажется, это именно тот положительный опыт, который стоит нам брать на вооружение: отказываться от гиперопеки и больше полагаться на своих студентов.

Международные стажировки проводятся с целью обмена опытом, что очень важно для будущих экономистов и технологов. Какие предприятия были посещены, и какими знаниями студенты там обогатились?

Мы посетили Минский тракторный завод (МТЗ) и Дом печати.

На МТЗ я впервые поняла, что такое пролетариат, и каким образом он может двигать экономику. Завод очень большой, понадобится несколько часов, что  бы перейти его от проходной до проходной. Мы посетили три цеха. Наибольшее впечатление на всех произвел конвейер и лифт, которым спускают кабины, чтобы приладить их на тракторы. Продукция завода поставляется в шестьдесят стран. Безусловно, это требует высококлассных специалистов по управлению производством. Предприятие долгое время было закрытым, экскурсии проводят только с февраля 2017 года. То есть мы оказались среди пионеров промышленного туризма.

Дом печати для многих студентов также стал настоящим открытием: они с восторгом наблюдали за лентой газет и заглянули в каждую книжку в издательстве. В то же время – это предприятие-монополист. Нам постичь это было очень трудно.

Насколько наши студенты сумели произвести впечатление на своих белорусских коллег и их преподавателей? КИБиТ есть чем гордиться?

Об этом, пожалуй, лучше спросить наших белорусских коллег. На второй вопрос могу ответить с уверенностью, что КИБиТ есть чем гордиться. Наши студенты показали себя с наилучшей стороны – им удалось реализовать командный итоговый проект даже технически ограниченных возможностях (так случилось, что в общежитии, где мы жили, не было интернета), и достойно представить его.

В настоящее время распространено мнение, что современные студенты вообще не читают. Однако почти все в группе обязательно хотели попасть в книжный магазин. Приобрели по несколько книг, и очень этому радовались. Мы даже ходили туда-сюда через дорогу с «Академкниги» до «Читай-города», потому что книги там были разные, пришлось возвращаться. Как преподавателю, мне было очень приятно наблюдать у студентов тот особый огонек, который загорается в глазах опытного охотника за книгами, когда он находит то, за чем так долго охотился.

“Наши студенты вели себя идеально”

prepodavatel1Студенческая жизнь не состоит только из одного обучения. Как наши стажеры проводили свободное время, что Вы можете сказать о культурной программе?

Многие люди имеют предубеждения относительно столицы Беларуси, как  малоинтересного туристического объекта. Это, конечно, полная чушь. Минск – замечательный современный город. С большим количеством садов, парков, музеев и прекрасным транспортным сообщением. Ежедневно была запланирована, по крайней мере, одна культурная точка, но только выпадала свободная минутка, мы ехали посмотреть что-то из дополнительной программы.

Расскажу историю, в которой есть и разочарование, и восторг.

Однажды мы поехали искать парк аттракционов, о нем студенты прочитали в сети еще дома. Нам объяснили, как туда добраться, мы очень долго ехали и обнаружили, что аттракционы разобрали и там теперь только аквапарк. Немного погрустив, решили пройтись пешком назад и наткнулись на прокат велосипедов. Эта велопрогулка вдоль Комсомольского озера, а для кого катание на катамаранах по нему – среди самых радостных и приятных воспоминаний из поездки. Каждую свободную минуту с тех пор студенты мечтали о велосипедах.

Очень особая атмосфера царила также в музее народной архитектуры и быта «Строчицы» – там как будто замедляется время.

В программе достаточно гармонично были связаны, как познавательные элементы (как, например, Художественный музей), так и такие островки природы («Строчицы» и парк «Лошица»).

Молодежь есть молодежь, дисциплина во время поездок не всегда идеальна. Вам, как куратору, было трудно?

Мне, как куратору, было замечательно. Действительно. Наши студенты вели себя идеально. Было очень приятно, что они с радостью откликались на предложения пойти погулять по городу после завершения основного плана на день.

Не жалеть себя – это очень важно в любом путешествии. Вот, мы прошли 22 км. за день, отчитались в университете, очень устали, ног практически не чувствуешь, но сидишь и думаешь: «Так, я не видела ночное освещение библиотеки. Поеду, посмотрю»

Какими тремя фразами Вы бы описали впечатление от летней стажировки студентов КИБиТ?

Уложусь в три слова  по белорусски: прыгажосць, захапленне, радасць.

https://ahoj.stikesalifah.ac.id/pages/slot-depo-5000/http://ahoj.stikesalifah.ac.id/dana-resmi/https://dedikasi.lp4mstikeskhg.org/slot-dana-depo10k/https://mata.pulaumorotaikab.go.id/public/images/file/1711212514temp.htmlhttps://mata.pulaumorotaikab.go.id/public/images/avatar/1710788275avatar.htmlhttps://alwasilahlilhasanah.ac.id/starlight-princess-1000/https://ahoj.stikesalifah.ac.id/demo/https://www.sa-ijas.org/sweet-bonanza/https://www.remap.ugto.mx/pages/slot-luar-negeri-winrate-tertinggi/https://seer.anafe.org.br/pages/akun-pro-kamboja/https://sipusli.mojokertokab.go.id/upload/~/akun-pro-kamboja/https://bumdesjanjimanahansil.padanglawasutarakab.go.id/products/mpo/https://siduta.dukcapil.baritoselatankab.go.id/assets/idn/https://perizinan.jambikota.go.id/frontend/web/situs-gacor/https://revistas.uia.ac.cr/pages/products/sigmaslot/https://disbudpar.padanglawasutarakab.go.id/assets/https://bumdesjanjimanahansil.padanglawasutarakab.go.id/pt2/https://dedikasi.lp4mstikeskhg.org/docs/https://dedikasi.lp4mstikeskhg.org/slot-deposit-pulsa-tanpa-potongan/https://setwan.katingankab.go.id/asset/slot-dana/https://perizinan.jambikota.go.id/frontend/web/situs-pulsa/https://bumdesjanjimanahansil.padanglawasutarakab.go.id/Assets/https://revistas.uroosevelt.edu.pe/public/https://apiv2.umkendari.ac.id/https://revista.farol.edu.br/uploads/https://ejournal.aibpmjournals.com/classes/