Вікторія Падій: «Син сам вирішив куди вступати, а ми дали йому до рук всі карти»

Київський інститут бізнесу та технологійНовиниВікторія Падій: «Син сам вирішив куди вступати, а ми дали йому до рук всі карти»

interviu mamaПосвята в студенти – зворушливий та хвилюючий момент, як для першокурсників, так і для їхніх батьків. Своїми враженнями від вступної кампанії сина поділилася Вікторія Падій, мама студента першого курсу спеціальності «Комп’ютерна інженерія»Андрія Падія.

Ваш син став студентом. Які емоції Ви відчуваєте?

Відчуваю велику гордість та радість, що дитина стане самостійною та більш дисциплінованим, адже це серйозний життєвий крок. Ну і хвилювання, як будь-яка мама.

Розкажіть більш детально про вибір спеціальності, та як ваша дитина прийняла перше доросле рішення – визначилася, ким хоче стати?

Було дуже складно забрати його із школи після дев’ятого класу. В результаті син сам вирішив куди буде вступати, а ми дали йому до рук всі карти. Це було його самостійне рішення, ми дали йому рік, що б він подумав. З комп’ютером Андрій взагалі на «Ти», сам все ремонтує та допомагає іншим, хто не розбирається в комп’ютері. Зараз може його знання і не на вищому рівні, але син – добрий користувач, навчався сам, і завжди розумів, чого хоче. У Андрія були і інші мрії, пов’язані з професіями – він займався футболом та хотів бути футболістом. Але в результаті зрозумів, що спорт може бути хобі, але не основним місцем роботи. Зараз у футболі у нас пауза, бо навчання на першому місці. Ми з батьком сказали – «Вибирай, шукай куди хочеш, і що хочеш». Багато читали та вивчали відповідні навчальні заклади. В кінцевому підсумку, він прийняв рішення, а ми його тільки підтримали.

Чому ваша сім’я зупинила вибір саме на КІБіТ?

Тут була сукупність причин. Ми ознайомилися із відгуками на освітніх сайтах – вони були позитивними. Також коледж знаходиться недалеко від будинку, що для мене дуже важливо, адже не буде втомлюючих пересадок. Ми також подавали документи до КНЕУ, але синові більше сподобалося в КІБіТ. Коли був день відкритих дверей, він спілкувався із викладачами, Андрію вони дуже сподобалися, так як і сама будівля. Знову таки, це був його вибір.

Як для вашого сина пройшла вступна компанія? З якими ви зіткнулися труднощами?posvyasheniekolledj_n

Дуже складно було налаштувати сина на навчання та повторення. Я дуже хвилювалася, але Андрій повторював: «Я все зумію, я все зможу», адже молодь часто думає, що це все дуже легко. Але вже після першого іспиту з української мови він прийшов і сказав: «Мамо, ти була права, треба сидіти, вчити та повторювати». До другого іспиту з фізики (був вибір «Математика» або «Фізика», але фізику він знав краще) син поставився набагато серйозніше.

Вступні іспити – завжди випробування. Наскільки втомливою була підготовка, і які емоції відчував ваш юний вступник перед здачею?

Андрій дуже хвилювався, адже йому так хотілося вступити. Напередодні іспиту довго не міг заснути, і їхав на нього з тремтінням в голосі. Після він сказав, що багато помилок зробив через мандраж, ніби й знаєш, що правильно, але не впевнений. На жаль, іспити завжди стрес для організму, а для вступників до коледжу – особливо.

Ви, як мама, сильно хвилювалися? Напевно, сильніше дитини?

Я дуже сильно хвилювалася, напевно, сильніше дитини. У мене такий склад характеру, що я приймаю все близько до серця. Пам’ятаю себе студенткою. Хоча син уже ходив у перший клас, коли вступила до магістратури, але я все одно дуже переживала і хвилювалася, як школярка. А зараз переживала подвійно – і за себе, і за сина.

«У коледжі чистенько та затишно, чудовий дворик та адміністративна будівля».

Ну, всі випробування залишилися позаду, і ваш син вже є студентом. Чи встиг він відпочити та набратися сил перед навчанням?

Так, він відпочивав і перед навчанням практично не отримував додаткових завдань. Намагалися якомога менше навантажувати його з молодшим братом (на посвяченні в студенти Андрія супроводжував його півторарічний братик – ред.) і з домашнього господарства. Родина на тиждень виїхала із наметами на Десну, де наш старший син відпочив по повній програмі. У нас було величезне шатро з усіма умовами для відпочинку (намети, матраци, плитка для готування). Андрій цілими днями був на вулиці, добре себе почував та прекрасно спав.

interviu mama1Як ви оцінюєте, на перший погляд, коледж Київського інституту бізнесу та технологій – адміністрацію, саму будівлю, технологічну базу і т.д.?

Мої враження дуже позитивні. Заходиш і одразу видно, куди вкладаються гроші. У коледжі чистенько та затишно, чудовий дворик та адміністративна будівля. Тут все дуже компактно, зручно, кабінети чисті. Дуже вразила бібліотека – впевнена, що дітям не потрібно буде бігати по Києву шукати інші. Порадувала наявність комп’ютера та ксерокса – можна вільно роздрукувати та відксерити, що тобі потрібно, а не шукати по околицям копіювальний апарат. Що стосується колективу, то під час здачі документів ми були вражені чуйністю співробітників приймальної комісії, а також їхньою готовністю відповісти на всі питання, навіть якщо ставиш їх по сто разів. Дуже приємні люди.

Які надії ви пов’язуєте із навчанням та майбутньою професією вашого сина? Ви б хотіли бачити його на конкретній роботі?

У мене одна надія – що б він вивчився і став дійсно професіоналом, але це вже залежить від нього. Хочеться звичайно, як мамі, що б він отримав освіту і був затребуваним «айтішніком» в плані своєї професії. В наш час багато фахівців у сфері IT, але дійсно хороших та розумних дуже мало. Тому у мене є надія, що Андрій вивчиться, і всі наші з татом зусилля не минуть марно.

Що б Ви побажали вашій дитині на початку її студентського шляху?

Вчитися, бути самостійним, уважним та відповідальним.

Виктория Падий: «Сын сам решил куда поступать, а мы дали ему все карты в руки»

Київський інститут бізнесу та технологійНовиниВікторія Падій: «Син сам вирішив куди вступати, а ми дали йому до рук всі карти»

interviu mamaПосвящение в студенты – трогательный и волнующий момент, как для первокурсников, так и для их родителей. Своими впечатлениями от вступительной кампании сына поделилась Виктория Падий, мама студента первого курса специальности «Компьютерная инженерия» Андрея Падия.

Ваш сын стал студентом. Какие эмоции Вы испытываете?

Испытываю большую гордость и радость, что ребёнок станет самостоятельным и более дисциплинированным, ведь это серьёзный жизненный шаг. Ну и волнение, как у любой мамы.

Расскажите более подробно о выборе специальности, и как ваш ребёнок принял первое взрослое решение – определился, кем хочет стать?

Было очень сложно забрать его со школы после девятого класса. В результате сын сам решил куда поступать, а мы дали ему все карты в руки. Это было его самостоятельное решение, мы дали ему год, что бы он подумал. С компьютером Андрей вообще на «Ты», сам всё ремонтирует и помогает другим, кто не разбирается в компьютере. Сейчас его знания может и не на высшем уровне, но сын – хороший пользователь, учился сам, и всегда понимал, чего хочет. У Андрея были и другие мечты, связанные с профессиями – он занимался футболом и хотел быть футболистом. Но  в результате понял, что спорт может быть хобби, но не основным местом работы. Сейчас с футболом у нас пауза, учёба на первом месте. Мы с отцом сказали – «Выбирай, ищи куда хочешь, и что хочешь». Много читали и изучали подходящие учебные заведения. В конечном итоге, он принял решение, а мы его только поддержали.

Почему ваша семья остановила выбор именно на КИБиТ?

Тут была совокупность причин. Мы ознакомились с отзывами на образовательных сайтах – они были позитивными. Также колледж находится недалеко от дома, что для меня очень важно, ведь не будет утомительных пересадок. Мы также подавали документы в КНЕУ, но сыну больше  понравилось в КИБиТ. Когда был день открытых дверей, он общался с преподавателями,  Андрею они очень понравились, также как и само здание. Опять таки, это был его выбор.

Как для вашего сына прошла вступительная компания? С какими вы столкнулись трудностями?interviu mama_n

Очень сложно было настроить сына на учёбу и повторение. Я очень волновалась, но Андрей повторял: «Я всё сумею, я всё смогу», ведь молодёжь часто думает, что это всё очень легко. Но уже после первого экзамена по украинскому языку он пришёл и сказал: «Мама, ты была права, надо сидеть, учить и повторять». Ко второму экзамену по физике (был выбор «Математика» или «Физика», но физику он знал лучше) сын отнёсся гораздо серьёзнее.

Вступительные экзамены – всегда испытание. Насколько утомительной была подготовка, и какие эмоции испытывал ваш юный абитуриент перед сдачей?

Андрей очень волновался, ведь так хотелось поступить. Накануне экзамена долго не мог уснуть, и ехал на него с дрожью в голосе. После он сказал, что многие ошибки сделал из-за мандража, вроде и знаешь, что правильно, но не уверен. К сожалению, экзамены всегда стресс для организма,  а для поступающих в колледж – особенно.

Вы, как мама, сильно волновались? Наверное, сильнее ребёнка?

Я очень сильно волновалась, наверное, сильнее ребёнка. У меня такой склад характера, что я принимаю всё близко к сердцу. Помню себя студенткой. Хотя сын уже ходил в первый класс, когда поступила на магистратуру, но я всё равно очень переживала и волновалась, как школьница. А сейчас переживала вдвойне – и за себя, и за сына.

«В колледже чистенько и уютно, прекрасный дворик и административное здание».

Ну, все испытания остались позади, и ваш сын уже студент. Успел ли он отдохнуть и набраться сил перед учёбой?

Да, он отдыхал и перед учёбой практически не получал дополнительных заданий. Старались поменьше нагружать его с младшим братом (на посвящении в студенты Андрея сопровождал его полуторогодовалый братик – ред.) и по домашнему хозяйству. Семья на неделю выехала с палатками на Десну, где наш старший сын отдохнул по полной программе. У нас был огромный шатёр, со всеми условиями для отдыха (палатки, матрасы, плитка для готовки). Андрей целыми днями был на улице, хорошо себя чувствовал и прекрасно спал.

Как вы оцениваете, на первый взгляд, колледж Киевского института бизнеса и технологий – администрацию, само здание, технологическую базу и т.д.?

interviu mama1Мои впечатления очень положительные. Заходишь и сразу видно, куда вкладываются деньги. В колледже чистенько и уютно, прекрасный дворик и административное здание. Здесь всё очень компактно, удобно, кабинеты чистые. Очень поразила библиотека – уверена, что детям не нужно будет бегать по Киеву искать другие. Порадовало наличие компьютера и ксерокса – можно свободно распечатать и отксерить, что тебе нужно, а не искать в окрестности копировальный аппарат. Что касается коллектива, то во время сдачи документов мы были поражены отзывчивостью сотрудников приёмной комиссии, а также их готовностью ответить на все вопросы, даже если задаёшь по сто раз. Очень приятные люди.

Какие надежды вы связываете с обучением и будущей профессией вашего сына? Вы бы хотели видеть его на конкретной работе?

У меня одна надежда – что бы он выучился и стал действительно профессионалом, но это уже зависит от него. Хочется конечно, как маме, что бы он получил образование и был восстребованным «айтишником» в плане своей профессии. В наше время много специалистов в сфере IT, но действительно хороших и толковых очень мало. Поэтому у меня надежда, что Андрей выучится, и все наши с папой усилия не пройдут зря.

Что бы Вы пожелали вашему ребёнку в начале его студенческого пути?

Учиться, быть самостоятельным, внимательным и ответственным.

 

https://journals.zetech.ac.ke/scatter-hitam/https://sipirus.sukabumikab.go.id/storage/uploads/-/sthai/https://sipirus.sukabumikab.go.id/storage/uploads/-/stoto/https://sip3dkp.sumutprov.go.id/korn/https://alwasilahlilhasanah.ac.id/starlight-princess-1000/https://www.sa-ijas.org/sweet-bonanza/https://www.remap.ugto.mx/pages/slot-luar-negeri-winrate-tertinggi/https://setwan.katingankab.go.id/asset/slot-dana/https://waper.serdangbedagaikab.go.id/public/images/qrcode/slot-dana/https://waper.serdangbedagaikab.go.id/storage/sgacor/https://waper.serdangbedagaikab.go.id/public/images/qrcode/slot-dana/https://siipbang.katingankab.go.id/storage_old/maxwin/https://csr.katingankab.go.id/asset/auto-maxwin/https://siipbang.katingankab.go.id/storage_old/android/https://siipbang.katingankab.go.id/storage_old/data_rab/